«Суглоби лікують тільки їх власні м’язи! На жаль для ледачих, іншого шляху немає.

 ВАЖКО, АЛЕ НАДІЙНО! »(С. М. Бубновський)

ФІЗІОТЕРАПЕВТИЧНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ГЕМОФІЛІЧНИХ АРТРОПАТІЙ

Фізіотерапевтичні методи лікування гемофілічних артропатій є додатковим засобом комплексної терапії серйозних ускладнень гемофілії. Проте слід враховувати, що основним методом лікування геморагій, незалежно від їх локалізацій, є замісна терапія специфічними концентратами факторів згортання (VIII, IX, кріопреципітат та ін.)
Відновлення функціональної повноцінності суглоба – найважливіший захід профілактики інвалідизуючого ураження суглобів при гемофілії. Резорбція вилила в суглоб крові значно прискорюється при використанні фізіотерапевтичних методів.
При багаторазових крововиливах у суглоби у хворих на гемофілію розвиваються хронічні процеси, що супроводжуються зміною синовіальної оболонки, зв’язкового апарату, а при особливо важких формах деструктивними процесами хрящової і кісткової тканини. У цих випадках у більшості хворих розвиваються контрактури міогенного, артрогенні або змішаного типу.
Як правило, при контрактурах колінних суглобів тугоподвижность виникає в результаті змін сухожильного, м’язового апарату, внутрішньосуглобових зрощень, спайок, які при хронічних артритичним процесах виникають внаслідок запальної реакції з боку синовіальної оболонки. Утворенню внутрішньосуглобового спайкового процесу сприяє не тільки наявність в порожнині суглоба крові, але також і тривала іммобілізація, яка сама по собі призводить до значної тугоподвижности.
Приєднання деформуючого остеоартрозу, що вказує на тяжкість і глибину суглобового процесу, в ще більшому ступені ускладнює ортопедичне лікування, оскільки супроводжується грубою деформацією кісток, складових суглоб. Шишковидний ділянки кісток стають порізно, ніздрюватими, крихкими.
Порушення функції суглобів обумовлює атрофію м’язів, слабкість зв’язкового апарату, що в ще більшою мірою сприяє подальшій деформації, порушення фізіологічної осі кінцівки. Підвивихи кісток гомілки, особливо у дітей, які страждають на гемофілію, є у частини хворих наслідком несвоєчасного усунення згинальних контрактур. Відновлення функціональної осі кінцівки при початкових формах ураження суглобів є основним завданням, що дозволяє попередити подальші важких інвалідизуючих суглобові ускладнення гемофілії. Саме по собі рух в суглобі створює передумови для поліпшення трофіки тканин, особливо синовіальної оболонки, знижує ймовірність вторинного зміни, пов’язаного з рецидивом крововиливів, забезпечує нормальне функціонування гемосіновіального бар’єру.
При надходженні хворих з гострими гемартроз основну увагу слід приділяти зняття больового синдрому, для чого необхідне проведення заходів, спрямованих на забезпечення надійного гемостазу та іммобілізації ураженого суглоба. З метою гемостазу рекомендується, починаючи з моменту надходження хворого в клініку, ввести один з гемостатических препаратів загальної дії – кріопреципітат чи концентрат згортає фактора. Доза гемостатических препаратів повинна бути розділена на 3 -4 прийому і введена внутрішньовенно через кожні 6 -8 годин протягом доби. Тільки в цьому випадку забезпечується надійний гемостаз.
Іммобілізація кінцівки обов’язкове, так як вона створює належний спокій і попереджає рецидиви крововиливів. Для іммобілізації успішно використовуються лонгетно пов’язки, а також лонгет з полівіка – термолабільного пластику, який має ряд істотних переваг в порівнянні з гіпсовими пов’язками.

Застосування електрофорезу

Поєднання загальної гемостатичної терапії та іммобілізація кінцівки дозволяє в терміни 3 -5 днів повністю зняти больовий синдром. У період відновлення функціональної здатності суглобів, а саме з 6 -7 дня, доцільно включення електрофорезу з одним з препаратів гіалуронідазною дії. Ці препарати (лидаза, ронидаза) розщеплюють гіалуронову кислоту, яка входить до складу міжклітинної цементуючої речовини, що підвищує проникність синовиального бар’єру і сприяє резорбції як колоїдних субстанцій, так і клітинних елементів.
Препарати гіалуронідазною дії забезпечують ферментативне підвищення проникності синовіальної оболонки, покращують трофіку тканин і створюють сприятливі умови для проведення редресацій. Методика проведення електрофорезу при цих ураженнях суглобів принципово не відрізняється від подібної при гострих гемартрозах. Однак необхідно відзначити, що при остеоартрозах доцільно активні електроди при кожній процедурі розміщувати як на бічній (медіальної, латеральної), так і на передній поверхні суглоба. Активним електродом при використанні розчину лідазу є анод. Це дозволяє більш енергійно впливати на тканині ураженого суглоба.
Тривалість однієї процедури електрофорезу не перевищує 20 хвилин, а сила струму 3 мА. Кількість сеансів при остеоартрозах необхідно збільшити до 15.
У частини хворих, поряд з деформацією суглобів і тугоподвижностью, відзначається больовий синдром. Біль, як правило, посилюється вночі, порушує сон. У таких випадках препарати гіалуронідазною дії слід чергувати з розчином новокаїну. Зазвичай один день проводиться електрофорез з лідазу, а наступний – з 1 – 2% розчином новокаїну. Таке чергування дозволяє зняти больовий синдром через 5 -6 сеансів.
Після проведення курсу електрофорезу і відповідної загальної гемостатичну профілактичної підготовки хворих проводиться усунення згинальних контрактур одним з методів, який найбільш прийнятний у конкретного хворого.
Через 2 – 3 дні після редресацій та усунення контрактури, в період відновлення рухів у суглобі, також необхідне проведення електрофорезу, який дозволяє значно швидше домогтися рухливості в суглобі. Кількість процедур у відновному періоді дещо менше, ніж у підготовчому. У середньому потрібно 10 сеансів електрофорезу. Іноді при лікуванні гемартрозів, також як і остеоартрозів, у хворих спостерігаються повторні крововиливи, не пов’язані з проведенням електрофорезу. У таких випадках процедуру слід тимчасово скасувати і проводити спільну гемостатичну терапію до припинення кровотечі. Через 3 – 4 дні з моменту ліквідації рецидиву крововиливу медикаментозний електрофорез можна знову включати в комплексну терапію.
Лікарський електрофорез є ефективним засобом лікування суглобових ускладнень гемофілії, але застосовувати його треба при відповідних показаннях і лише в умовах стаціонару, забезпечити ретельний контроль над станом хворого і динамікою змін опорно-рухового апарату.
При проведенні електрофорезу можна використовувати будь-який з апаратів вітчизняного виробництва, які забезпечують постійний електричний струм низької напруги за рахунок випрямлення змінного струму з фільтрами для згладжування пульсацій. Кожний з апаратів має на виході регулювальний потенціометр і міліамперметр.
Металеві електроди, застосовувані для медикаментозного електрофорезу, повинні бути з закругленими краями, без нерівностей і задирок. Гідрофільні прокладки (площа не менше 100 см2), що використовуються при лікарському електрофорезі, повинні мати спеціальну позначку, що означає, що вони призначені тільки для одного препарату (наприклад, для лідази).
Препарат лидаза, призначений для застосування електрофорезом, розлучається дистильованою водою (5 мл на 64 МО), отриманим розчином змочується прокладка і поміщається на позитивний електрод (анод). Вміст одного стандартного флакона лідази (64 МО) використовується для проведення однієї процедури.
Тривалість процедури може варіювати від 10 до 20 хвилин, в середньому вона становить 16 хвилин. Сила струму при проведенні лікарського електрофорезу в межах 2,9 – 3, 5 мА, в середньому 3,2 мА.
Досить раціональним і ефективним є поєднання медикаментозного електрофорезу з масажем ураженої кінцівки. При цьому рекомендується проводити електрофорез через день, чергуючи його з масажем. Чергування обох фізіотерапевтичних процедур дозволяє значно швидше відновити функцію суглобів при гострих гемартрозах
Протипоказанням для проведення медикаментозного електрофорезу у хворих на гемофілію є будь-які продовжуються кровотечі або крововиливи, зумовлені травмами, хірургічними втручаннями або виникли спонтанно.
Протипоказано проведення даного виду фізіотерапії при наявності у хворих в області суглобів гнійно-некротичних процесів, фурункулів, гнійників, абсцесів, подразнення шкіри.
Наявність у хворих, особливо дітей, інфекційних захворювань є також протипоказанням до проведення електрофорезу.
До протипоказань слід віднести індивідуальну непереносимість лікарського препарату.
Гострі захворювання нирок, печінки, також відноситься до протипоказань для включення медикаментозного електрофорезу в комплексну терапію суглобових ускладнень гемофілії.

Застосування синусоїдальних модульованих струмів

Синусоїдальні модульовані струми (СМП), що представляють собою амплітудні пульсації низької частоти (від 10 до 150 Гц) середньочастотних струмів (2000-5000 Гц). Середні частоти забезпечують хороше проходження струму через шкірні покриви, не викликаючи їх подразнення і неприємних відчуттів під електродами, а амплітудні пульсації низької частоти надають збудливу дію на нервово-м’язові структури, активізують кровообіг і обмінні процеси не тільки в поверхневих, але і в глибоко розташованих тканинах , надають болезаспокійливу дію.
Аналгезуючу дію струмів при різних травматичних ушкодженнях тканин та опорно-рухового апарату зв’язане зі зменшенням набряклості і застійних явищ в осередку ураження.
Покращення регіонарного кровообігу, ритмічне скорочення м’язів і підвищення обмінних процесів в тканинах, сприяє розсмоктуючу дію і лежить в основі вираженого протизапального дії СМТ.
СМТ терапія призначається при хронічному перебігу захворювання з больовим синдромом, контрактурами суглобів, вираженою м’язової гіпотрофією.
СМТ застосовуються для лікарського електрофорезу. Тут має велике значення односпрямованість впливу струмів і ліки, потенціювання знеболюючого і судинорозширювального ефекту.
Підготовку хворого до процедури здійснюють так само, як при гальванізації. Розташування електродів може бути поперечним, поздовжнім або поперечно-діагональним. Часто вплив здійснюють на больові точки.
При гострих патологічних процесах, що супроводжуються больовим синдромом, використовується струм щадного дії (III рід роботи) протягом 3 – 5 хвилин, який доповнюється наступним призначенням IV роду роботи, також тривалістю 3 – 5 хвилин. Частота модуляції при цьому повинна бути значною (понад 60 Гц), а глибина її – невеликий (до 50%). У подальшому глибину модуляції можна збільшувати до 100%. Слід дотримуватися правила: чим гостріше біль, тим більше повинна бути частота модуляції. При нерізких болях частота модуляції може бути зменшена до 30 -60 Гц.
При хронічних захворюваннях з наявністю трофічних розладів, млявістю і в’ялістю м’язів, при слабовираженной больовому синдромі застосовуються II і IV пологи робіт по 3 – 5 хвилин кожен, при частоті модуляцій 30 – 60 Гц і глибині її до 75% і 100%.
Дозування процедури здійснюється за силою струму (в мА), яка збільшується до появи у хворого відчуття вираженої вібрації. Сила струму до кінця процедури і в кінці курсу лікування збільшується.
СМТ використовуються для електростимуляції нервів і м’язів. При ураженнях поперечно-смугастої і гладкої мускулатури (зниження їхнього тонусу, наявність парезів та паралічів) використовується II рід роботи. Частота модуляції вибирається залежно від ступеня ураження: при важких захворюваннях – мала частота, при легких – більш значна. Диференційований вибір найбільш адекватної частоти модуляції здійснюється індивідуально.
Протипоказаннями для електростимуляції є рецидивні кровотечі, гострі запальні процеси, свіжі внутрішньосуставні переломи, гострий гемартроз.

Ультразвук

Ультразвукова терапія – застосування з лікувальною метою механічних коливань високої частоти (від 20 до 3000 кГц).
Механічні коливання таких частот викликають в тканинах складні фізико-хімічні процеси. У результаті змінюють один одного, позитивного і негативного тисків, що ведуть до стиснення і розтягування тканин, відбувається внутрітканинне переміщення частинок, яке супроводжується тертям і зміною їх електричного і ізоелектричного стану. У результаті активування біохімічних процесів, зокрема щодо обміну речовин, по всій товщі м’яких тканин в області впливу розширюються кровоносні судини, в них посилюється кровотік, збуджуються нервові структури, активуються репаративні процеси. При правильних дозуваннях ультразвук надає болезаспокійливу, розсмоктуючу, спазмолітичну і протизапальну дію, що обумовлено тепловим ефектом, а також значним прискоренням швидкості крово-і лімфообігу.
Ультразвук надає виражений вплив на систему сполучної тканини, в результаті чого при хронічних запальних процесах допускається утворення спайок і рубців, розм’якшується грубоволокнисті тканину, підвищується її еластичність. Ці якості лежать в основі лікувального застосування ультразвуку при спаєчних і рубцевих процесах, контрактурах, анкілозах.
Дозують лікувальні ультразвукові впливу по щільності потоку потужності (ППМ) у ватах на 1 см2 (від 0,2 до 1-2 Вт/см2). Ультразвук застосовується в безперервному і імпульсивному режимі.
Доцільно застосовувати малі інтенсивності 0,05-0,7 Вт/см2 з переважанням імпульсних впливів і коротких експозицій (ультразвук діє як каталізатор фізико-хімічних, ензиматичних і трофічних процесів, що лежать в основі активації саногенезу). Вплив здійснюють через маслянисту або через водне середовище.
Завдяки меншій сумарної потужності ультразвуку в імпульсивному режимі на організм виявляється найбільш “м’яке”, щадне вплив, з найменшим ефектом теплоутворення.
Дозування процедур здійснюється так само по часу. Тривалість дії на кожне поле становить 3-5 хвилин. Загальна тривалість процедури призначається від 6 до 10-15 хвилин.
У лікувальній практиці велике поширення набуває фонофорез лікарських речовин, тобто одночасне комплексний вплив на організм ультразвукових коливань і лікарських речовин.
З 3-5 дня захворювання, після гострого гемартрозів і на фоні введення гемостатических препаратів, доцільний фонофорез гідрокортизону.
При всіх впливах ультразвуком слід враховувати не тільки форму, фазу, характер, особливості патологічного процесу, своєрідність його перебігу, а також різноманітні прояви реактивності організму, наявність або відсутність алергічних реакцій, імунологічних порушень.
Протипоказанням до ультразвукової терапії, поряд із загальними протипоказаннями до застосування фізичних факторів, є загострення рецидивів крововиливи.

Лазер

Застосування лазерного випромінювання в комплексній терапії гемофілічного артропатій займає особливе місце. Лазерне випромінювання може мати різну, але тільки одну довжину хвилі (монохроматичность) і характеризується високою упорядкованістю і спрямованістю коливань. Це дозволяє отримати нерасходящійся пучок світла.
Про інтенсивність лазерного випромінювання судять по щільності потоку потужності у ватах на см2, а з урахуванням часу випромінювання – по щільності потоку енергії в джоулях на см2.
У фізіотерапії застосовують низькоенергетичне випромінювання – 1 – 6 мВт/см2. Низькоенергетичне лазерне випромінювання не викликає теплових відчуттів, а терапевтичний ефект пов’язаний з активацією мікроциркуляції, регуляції захисних систем, стимуляції клітинного росту, відновних процесів у клітинах. Лікувальна дія лазерного опромінення проявляється протизапальною, протинабрякову, тромболітичним, біостимулюючий, знеболюючим, регенеративним імунокоригуючою ефектами.
Виявлена спрямованість змін у системі гемокоагуляції носить сприятливий характер для хворих на гемофілію: з одного боку, збільшення гемостатичного потенціалу крові, а з іншого боку – місцева активація фібринолізу, що сприяє кращому розсмоктуванню гематом. При лазеротерапії відмічено швидке припинення больового синдрому, при гематомах практично відразу, при гемартрозах після 1 – 2 сеансів. Після 2 – 3 сеансів – обсяг рухів у суглобі збільшується на 25 – 30%, розміри кола повертаються до вихідних, функціональна активність суглобів істотно поліпшується.
При великій тривалості захворювання, а також при наявності супутньої патології процес лікування протікає повільно з періодичними загостреннями, тому курси лазеротерапії необхідно проводити регулярно, як правило навесні і восени.

Застосування ультрависокочастотних струмів при гемофілічного артропатіях

До ультрависокочастотних струмів (УВЧ) відносяться електроструму, що мають частоту коливань у межах від 30 до 300 мгц. Для медичної апаратури довжина хвилі становить 7,7 мгц. До таких медичним апаратів для проведення УВЧ-терапії відноситься, зокрема, УВЧ-66 та ряд інших.
Електричне поле УВЧ володіє великою проникаючою здатністю і викликає в тканинах ендогенне тепло, яке і є основним фактором лікування. У залежності від інтенсивності теплових відчуттів струми УВЧ поділяють на термічні (відчуття вираженого теплового ефекту), слаботерміческіе (слабке відчуття тепла) і атермічне (відсутність відчуття тепла).
Струми УВЧ показані у хворих з гемофілічного артропатії в найближчі періоди від моменту крововиливу (2-5 добу) і протягом наступних днів при наявності набряклості тканин в області суглобів.
Електричне поле УВЧ сприяє посиленню крово-і лімфообігу, підвищує проникність судин, що сприяє зменшенню набряклості тканин, підвищує обмін речовин в організмі. Відзначається, крім того, болезаспокійливий ефект. Тому застосування безтеплових і слабо теплових струмів УВЧ в комплексній терапії гострих гемартрозів дозволяє значно швидше ліквідувати гемартроз і відновити рухливість суглоба.
Потужність електричного поля УВЧ при використанні у дітей зазвичай не перевищує 15 – 40 вт, а тривалість процедури-від 5 до 15 хвилин.
Електроди при УВЧ – терапії повинні бути діаметром не більше 8 см і розташовуватися з бічних поверхонь суглобів на відстані від шкірних покривів 1,5 – 2 см.
Слід зазначити, що наявність гіпсової іммобілізуюча пов’язки (тільки сухий) не є протипоказанням для застосування струмів УВЧ.
Найчастіше струми УВЧ доцільно застосовувати протягом 3-5 днів, а потім приступити до медикаментозного електрофорез. У тих випадках, коли є протипоказання для проведення електрофорезу, необхідно провести курс УВЧ-терапії. Загальна кількість сеансів не менше 10. При застосуванні УВЧ в період відновлення активно-пасивних рухів у суглобі, дану терапію можна поєднувати з масажем, чергуючи їх через день. У цих випадках кількість процедур УВЧ збільшується до 15.
Протипоказанням для проведення УВЧ-терапії є загострення-рецидив крововиливи. Інших протипоказань для застосування УВЧ немає.

Застосування масажу при гемофілічного артропатіях

Масаж, що відноситься до механічних впливів на тканини організму, відіграє важливу роль в лікуванні гемофілічного артропатій, особливо у відновлювальному періоді.
Подразнення шкірних і м’язових рецепторів рефлекторно викликає різні реакції з боку нервової системи, кровообігу і лімфотоку. Правильно та направлено проведений масаж викликає не тільки місцеві зміни, а й впливає на загальний стан організму, посилює гальмівні процеси в головному мозку.
Слід враховувати, що не всі види масажу прийнятні у хворих на гемофілію, особливо у дітей.
Як відомо, існує безліч прийомів масажу, але основними з них є погладжування, розтирання, розминання, биття і вібрація. Існують і інші види масажу, але всі вони є або комбінацією перелічених, або мають вузьку спеціалізацію і тому застосовуються в поєднанні з приладами і різними пристроями (масажні щітки, вібратори, масажери і т.д.).
При гемофілічного артропатіях у дітей (як і при інших локалізаціях крововиливи – внутрішньом’язові, міжм’язові) масаж проводиться тільки підготовленими і мають досвід роботи з дітьми масажистами. Із зазначених вище прийомів масажу у дітей найбільш прийнятні тільки три – погладжування, розтирання і розминання. Два інших прийому – биття і вібрація – протипоказані через небезпеку підшкірних і внутрішньом’язових крововиливів.
Велика увага при проведенні масажу повинно бути приділено підготовці до процедури. Руки повинні бути не тільки чисто вимиті, але і знежирені сумішшю ефіру і етилового спирту (1:1). Масажованих ділянки шкіри повинні бути сухими, так само як і руки масажиста.
Положення масажиста близько хворого залежить від сторони ураженого суглоба (при правобічних гемартрозах і остеоартрозах – праворуч, при лівосторонніх – ліворуч).
При масажі верхніх кінцівок (плечовий, ліктьовий, променевозап’ястний суглоби) хворого необхідно посадити, а при проведенні процедури на нижніх кінцівках – укласти. Бажано, щоб масажованих ділянки тіла були фіксовані в середньофізіологічному положенні – згинання в ліктьовому суглобі до кута 110 °, в колінному в 145 – 150 °. При неможливості фіксації кінцівки в зазначених положеннях через тугоподвижности або виникнення болів, масаж можна проводити в тому положенні, в якому хворий утримує кінцівку.
Загальним правилом при проведенні масажу є час проведення процедури – не пізніше, ніж за дві години до прийому їжі і не раніше 2 годин після їжі.
Тривалість однієї процедури масажу не повинна превишать20 хвилин (15 хвилин для верхніх і 20 – для нижніх кінцівок). Проведення масажу двох кінцівок в один день недоцільно.

Техніка масажу

Одним з основних прийомів масажу є погладжування, Воно буває простим і обхвативающім. Просте погладжування проводиться кінчиками пальців долонної сторони кистей, обома кистями зверху вниз від верхніх ділянок до тканин суглоба, а потім до нижчого ділянках кінцівки. Просте погладжування може здійснюватися і долонями або поєднанням пальцевого і долонно масажу.
Охоплює погладжування у хворих на гемофілію необхідно проводити не двома пальцями обох кистей, а всією поверхнею обох рук.
Погладжування, як просте, так і охоплює, проведене протягом 3 – 5 хвилин, необхідно закінчувати погладжуванням з тиском, але тільки тиском всією поверхнею долонь, не допускаючи грубого зміщення м’яких тканин.
Гребешковою масаж на ділянках тіла з щільними фасциями (передня поверхня стегна, гомілку) у хворих на гемофілію протипоказаний.
Слідом за погладжуванням приступають до наступного вигляду масажу – розтирання. Розтирання краще проводити великими пальцями кистей обох рук. Рух пальців в протилежних напрямках необхідно поєднувати з рухами в одному напрямку. При проведенні розтирання в області колінного суглоба великі пальці розташовуються по обидві сторони від надколінника і рухами уздовж надколінка вгору і вниз досягається найбільший ефект від цього прийому масажу. Масування розтиранням в області суглобової щілини необхідно проводити дуже обережно і дбайливо, так як саме тут найчастіше по лінії суглобової щілини зустрічаються болючі ділянки.
Масаж в області проекцій суглобових заворотів (сумок) колінних суглобів також повинен проводитися в щадному режимі.
Загальна тривалість розтирання становить 5 – 7 хвилин. У тих випадках, коли від моменту первинного або рецидивного крововиливу в суглоб пройшло не більше 5 – 7 днів, масаж обмежується тільки розтиранням і подальшим погладжуванням, яким закінчують масаж. У тих випадках, коли з моменту крововиливу пройшло більше 5 – 7 днів, після масажу розтиранням приступають до розминці. Цей вид масажу можна проводити тільки в тих випадках, коли у хворого немає підшкірних, внутрішньо-і міжм’язової гематом.
На відміну від перших двох прийомів масажу, при розминці рука масажиста, притискаючись долонною поверхнею до шкіри пацієнта, зрушує не тільки поверхневі, але і глубоколежащие ділянки м’яких тканин. М’язи на всьому протязі розминаються руками таким чином, щоб великі пальці кистей розташовувалися на одній стороні м’язового масиву, а решта – на іншій. Поперечний розминка проводити не слід. Тривалість розминки від 5 до 7 хвилин. Як і будь-який прийом масажу, розминка обов’язково закінчується погладжуванням.
Загальна кількість сеансів (не менше 10) залежить від індивідуальних особливостей кожного хворого, швидкості та тривалості резорбції крові з суглобу, реакції тканин на проведену процедуру.
Поза періодом суглобових загострень захворювання масаж, на відміну від інших видів фізіотерапії може здійснюватися і в амбулаторних умовах. Деякі батьки успішно, після певного навчання, проводять масаж дітям в домашніх умовах, що значною мірою сприяє зміцненню м’язового і зв’язкового апарату кінцівок і дозволяє більш активно відновлювати і попереджати функціональні порушення в суглобах.
Абсолютним протипоказанням для проведення масажу є гострий період захворювання (гемартрози, кровотечі будь-якої локалізації)
Таким чином, використання певних методів фізіотерапії в комплексному лікуванні гемофілічного артропатій може бути рекомендований для використання практично в кожному лікувально-профілактичному закладі, що має фізіокабінет і підготовлених фахівців.
Уміле використання фізіопроцедур – запорука успішного відновлення функції суглобів і попередження інвалідизуючих ускладнень.

M. С. А. Садков, Т. П. Перевозщікова, С. А. Ситніков
Кіровський НДІ гематології та переливання крові
Регіональний центр з лікування хворих на гемофілію